Грабіжники увірвалися в квартиру, але на порозі стояла маленька дівчинка — їх ухмилка стала їх роковою помилкою


Сьогодні ми розповімо вам одну цікаву історію. Не знаємо, чесно кажучи, була вона насправді, але впевнені, що подібних випадків було чимало. Був 1945 рік, молодий хлопець на ім’я Євген тільки повернувся з армії, його дівчина подарувала йому маленьке цуценя німецької вівчарки. Не роздумуючи довго, хлопець вирішив назвати його Граф. В майбутньому Євген і дівчина, яка подарувала йому цуценя, одружилися.

Через 5 років життя чоловік став цілком успішним. У нього була хороша робота і любляча дружина, а також вірний пес. Але найважливіше, що доля подарувала йому прекрасну доньку. Після невеликої відпустки жінка знову вийшла на роботу. У ті роки не було декретної відпустки тривалістю як зараз — давалося лише 35 днів до пологів і 28 після.

Тому дівчинка більшу частину часу перебувала під наглядом люблячої бабусі і Графа. Поки малятко спало, пес поводився дуже спокійно, і гавкав тільки тоді, коли йому дозволяли. Це був дуже люблячий пес.

Так минуло вже кілька років, дівчинка підросла і постійно базікала. Одного разу бабуся захворіла, тому матері дівчинки довелося залишитися вдома піклуватися про неї. Так як дитина міцно
спала, жінка вирішила вийти до магазину, який знаходився неподалік. У неї не було особливого вибору, так як ніхто не міг посидіти з нею. Залишивши дитину під наглядом собаки, вона вирушила за покупками.

Але по дорозі жінка зустрілася зі своєю давньою подругою, яку давно не бачила. Жінки почали розмовляти. Мати не знала, що біля її будинку з’явилася небезпека. Справа в тому, що в багатоквартирний будинок, де вони жили, увійшли злодії. Вони прикинулися будівельниками, їх план був пройти по коридорах і подивитися, які двері найлегше відкрити.

Перед цим вони стукали, щоб дізнатися чи є хтось вдома. Однак, коли вони підійшли до однієї з дверей, які, здавалося, було легко відкрити, ніхто їм не відповів. На жаль, це була квартира якраз Євгенія. Тому не отримавши відповіді, грабіжники вирішили зламати замок.

Але незабаром вони почули дитячий голос, це була дочка Євгенія.

«Хто там?» — запитала дівчинка.

«Привіт, люба, твої батьки вдома?» — запитав один з грабіжників.

«Ні» — відповіла та.

«Як погано, ми прийшли щоб віддати інструменти твоєму батькові, які він попросив?».

«Мій тато повертається пізно, а мама тільки що вийшла і я не знаю, коли прийде».

«І ти сама вдома?» — запитав один з чоловіків.

«Так» — відповіла дівчинка.

«Відкрий нам двері, ми залишимо речі для твого тата і підемо».

«Мені не дозволяють відкривати двері незнайомцям» — відповіла дівчинка.

«Добре, ми повернемося пізніше, коли твої батьки будуть вдома».

«До побачення» — сказала дівчинка.

Але грабіжники нікуди й не збиралися йти, вони вже майже зламали замок. А після того, як переконалися, що вдома лише маленька дитина, їх уже ніщо не могло зупинити — з дитиною легко можна було розправитися.

Так що вони увійшли і побачили дівчинку, яка з жахом дивилася на них прямо з порогу.

Але перш, ніж вони встигли їй щось зробити, грабіжники побачили поруч велику німецьку вівчарку, яка стояла прямо перед дівчинкою. Пес стояв як стіна, що захищає дитину.

Один з грабіжників посміхнувся про себе, спробував наблизитися і злякати його, але пес кинувся в атаку. Чоловік почав кричати, другий кинувся йому на допомогу, але не міг відтягнути собаку від свого спільника. На крики вибігли перелякані сусіди. Вони швидко зрозуміли, що справа стосується крадіжки, тому в ту ж хвилину подзвонили в міліцію.

Одного з грабіжників пес вкусив в ногу, і його спіймали сусіди, іншого ж затримала міліція за гарячими слідами. Граф навіть на метр не підпустив грабіжників до дівчинки.

Коли мати прийшла додому, вона була в шоці від події. Однак була щаслива, що її донечка в безпеці завдяки вірному псові, який встав перед дівчинкою, захищаючи її. Якби не він, можливо, могло б статися щось гірше.

Граф навіть був поранений ножем, але рана виявилася несерйозною, і він швидко одужав. Собаки дуже чуйно відчувають небезпеку для дітей і своїх господарів, і їх реакція завжди блискавична. Вони не роздумують про те, чи є у людини ніж або пістолет. Вони просто роблять те, що повинні.

На цьому все, як вам така історія? Діліться цією захоплюючою історією зі своїми друзями і близькими.