К основному контенту

Надо ли кормить обедом мастеров, которые работают в вашем доме?


Думаю, любому из нас приходилось обращаться к мастерам или ремонтникам, чтобы сделать какие-нибудь работы по дому. Бывает так, что дело растягивается на целый день. Нужно ли в таком случае предложить мастерам обед, или это – их личная забота?

 

На днях разговорились на эту тему с друзьями, и оказалось, что мнения разделились. Некоторые считали, что работа мастеров и так оплачена, а значит позаботиться о собственном обеде они должны сами. Другие же считали, что чисто по-человечески можно предложить людям хотя бы перекусить.

В связи с этим вспомнила историю, случившуюся со мной недавно.

В комнате мне должны были установить натяжные потолки. Пока мастера работали, я на кухне готовила котлеты. Рабочие случайно повредили проводку, из-за этого дело затянулось. И тут один из мастеров, зайдя что-то спросить увидел, что я готовлю. «О – радостно воскликнул он, – отлично, и котлеток поедим! А то давненько домашней еды я не ел». Честно говоря, я и сама собиралась их угостить, но от такой наглости стало как-то неприятно.

Был и другой случай. Приходил молодой парень-компьютерщик, «почистить» ноутбук от вирусов и устранить кое-какие неполадки. Провозился до позднего вечера, не хотел уходить пока не закончит и все не проверит. Сама предложила поесть, но он отказался, согласился только на чашку кофе.

Так что для себя я решила, что все-таки буду руководствоваться личными ощущениями. Приятному человеку хочется в ответ сделать что-то хорошее, а если нет – то пусть решают проблему сами.

А вы угощаете мастеров обедом? Как считаете, надо ли это делать? Давайте поделимся мнением в комментариях.


Популярные сообщения из этого блога

В России требуют отстранить Путина из президентского кресла

В России требуют, чтобы депутаты Федерального Собрания РФ начали процедуру отстранения Владимира Путина от должности президента. С соответствующим требованием выступил российский общественный и политический деятель, президент Фонда “Перспектива” Леонид Гозман. Он сообщил об этом на своей странице в Facebook и подчеркнул, что народ имеет право использовать такой механизм устранения главы государства, хоть и понимает, что российские депутаты всё равно не будут свергать диктатора. “Я, Гозман Леонид Яковлевич, требую от депутатов Федерального Собрания РФ немедленно начать по предусмотренным Конституцией РФ процедурам процесс отстранения от должности президента РФ В.В.Путина. Понимаю, что они этого не сделают, хотя именно в этом их долг. А мой долг – требовать этого”, – подчеркнул Гозман. При этом он отметил, что не получал никакого вознаграждения за выдвижение такого требования от любых стран или организаций. “К вниманию органов: в этом тексте нет признаков дискредитации Вооруженных сил РФ

У Біблії знайшли пророцтво про кінець війни в Україні: Того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню

24 лютого росія вчинила безпрецедентний акт агресії проти Україну. Сотні безневинних жертв, зруйновані міста та інші звірства вчиняє російська армія. Однак Україна дала гідну відсіч, і ворогу приходиться не просто. Проте війна ще триває. Користувачі інтернет знайшли слова в Біблії, які дуже нагадують ситуацію в Україні. Це пророцтво з Книги пророка Йоіля розділ 2 вірші 20-21. Не бійтеся. І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це! 

В ночі на Тернопільщині в Зарваниці сталось неймовірне чудо, що здивовані були навіть старші священики…

Володя був незрячим з самого дитинства. Він не бачив білого світу: ні неба, ні землі, ні батьків, ні інших речей, що його оточували з дня його народження. Мати – Ганна, як та пташка, побивалася з горя і кидалася до різних клінік, професорів. Але… діагноз був невтішний: зорові нерви настільки вражені, що їх нічим не можна уже відновити. Але мати є мати. Вона не вірила медичним світилам, адже в деяких випадках і вони помиляються. У її серці жевріла надія на зцілення сина, вона вірила в Боже диво… Проте дорога до цього дива була тернистою і довгою. Чоловік, дізнавшись про хворобу сина, покинув їх, не підтримавши у важку хвилину. Не сподівалася Ганна, що її Микола здатний на такий підлий вчинок. Просила не залишати в такий бoлючuй для них період. Але йому було байдуже. «Здай сина в інтернат, хай там держава про нього піклується. Навіщо тобі цей тягар, адже ти теж здоров’я не маєш?» – радив Ганні благовірний. Від таких порад їй ставало зовсім зле. «Не зречуся своєї дитини, щоб там не було.