К основному контенту

Я НЕ ЛЮБЛЮ СВОИХ ВНУКОВ. ОНИ ДЛЯ МЕНЯ ЧУЖИЕ

— …Я, наверно, ужасную вещь скажу: я абсолютна равнодушна к внукам, — говорит пятидесятичетырехлетняя бабушка. — Их у меня двое, двух и четырех лет, оба мальчики. Что испытываю? Ну, вежливое любопытство, не более…

Может быть, это из-за невестки, отношения у нас, мягко говоря, прохладные были с самого начала. А тут еще квартира… Мы с мужем в трешке живем, а они — в однокомнатной. Так эта дурочка решила, что неплохо бы нам с ними поменяться квартирами. Это она мне заявила, когда вторым забеременела… Каково?…

– Да, девушка он неглупая, соображает, – отметила подруга.

– Да, она неглупа. Но я ей сказала, что у меня нет таких планов. Тогда невестка начала меня шантажировать, мол не даст с внуками общаться. Она думала, что напугала меня. Искренне в это верила. Забавно! Значит, я должна отдать ей свою квартиру, чтобы лишний раз менять подгузники ее детей? Это нормально?

– И что дальше? Она дает вам с ними общаться?

– Ага, сейчас! Я сама ограничила все эти встречи. Я страшно устаю от этого шума и визга.

Ты же знаешь, какими шумными они бывают. Вижу их только по праздникам. Если честно, мне и этого хватит.

– Но оно же твои родные внуки, от любимого сына!

– Да, действительно, я в своих детях души не чаяла, безумно их люблю. Помню, как их растила, сколько времени на них потратила. Но при этом я всегда была равнодушна к другим детям, скажем, даже к детям самых родных родственников. И теперь своих внуков я не считаю своим, родным. Скорее, они невесткины… Может, мне не стоит об этом говорить откровенно, но это так. И я с этим ничего не могу поделать.

P.S. Как вы считаете, что с этой бабушкой? Она права?

Популярные сообщения из этого блога

В России требуют отстранить Путина из президентского кресла

В России требуют, чтобы депутаты Федерального Собрания РФ начали процедуру отстранения Владимира Путина от должности президента. С соответствующим требованием выступил российский общественный и политический деятель, президент Фонда “Перспектива” Леонид Гозман. Он сообщил об этом на своей странице в Facebook и подчеркнул, что народ имеет право использовать такой механизм устранения главы государства, хоть и понимает, что российские депутаты всё равно не будут свергать диктатора. “Я, Гозман Леонид Яковлевич, требую от депутатов Федерального Собрания РФ немедленно начать по предусмотренным Конституцией РФ процедурам процесс отстранения от должности президента РФ В.В.Путина. Понимаю, что они этого не сделают, хотя именно в этом их долг. А мой долг – требовать этого”, – подчеркнул Гозман. При этом он отметил, что не получал никакого вознаграждения за выдвижение такого требования от любых стран или организаций. “К вниманию органов: в этом тексте нет признаков дискредитации Вооруженных сил РФ

У Біблії знайшли пророцтво про кінець війни в Україні: Того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню

24 лютого росія вчинила безпрецедентний акт агресії проти Україну. Сотні безневинних жертв, зруйновані міста та інші звірства вчиняє російська армія. Однак Україна дала гідну відсіч, і ворогу приходиться не просто. Проте війна ще триває. Користувачі інтернет знайшли слова в Біблії, які дуже нагадують ситуацію в Україні. Це пророцтво з Книги пророка Йоіля розділ 2 вірші 20-21. Не бійтеся. І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це! 

В ночі на Тернопільщині в Зарваниці сталось неймовірне чудо, що здивовані були навіть старші священики…

Володя був незрячим з самого дитинства. Він не бачив білого світу: ні неба, ні землі, ні батьків, ні інших речей, що його оточували з дня його народження. Мати – Ганна, як та пташка, побивалася з горя і кидалася до різних клінік, професорів. Але… діагноз був невтішний: зорові нерви настільки вражені, що їх нічим не можна уже відновити. Але мати є мати. Вона не вірила медичним світилам, адже в деяких випадках і вони помиляються. У її серці жевріла надія на зцілення сина, вона вірила в Боже диво… Проте дорога до цього дива була тернистою і довгою. Чоловік, дізнавшись про хворобу сина, покинув їх, не підтримавши у важку хвилину. Не сподівалася Ганна, що її Микола здатний на такий підлий вчинок. Просила не залишати в такий бoлючuй для них період. Але йому було байдуже. «Здай сина в інтернат, хай там держава про нього піклується. Навіщо тобі цей тягар, адже ти теж здоров’я не маєш?» – радив Ганні благовірний. Від таких порад їй ставало зовсім зле. «Не зречуся своєї дитини, щоб там не було.